75 років тому розпочалась операція під кодовою назвою "Вісла" – примусова депортація українців з їхніх етнічних територій. Внаслідок операції своїх домівок позбулися 700 тисяч українців.

      Це етнічна чистка, проведена за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, Польської республіки та ЧСР. Так, 9 вересня 1944 року в Любліні СРСР та Польща уклали угоду про "взаємний обмін населенням". Виганяли українців з Польщі, а поляків – з України.

      Офіційним приводом для проведення операції стало вбивство заступника міністра оборони Польщі, в якому звинуватили УПА. Відповідальність же поклали на усіх українців, які мешкали в Польщі.

      Операція полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій – Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини.

      "Повернені землі" – це території, які відійшли Польщі після війни від Німеччини. Саме сюди вирішили депортувати українців із Закерзоння. Так називали невеличку смужку етнічних українських земель, які після приєднання Західної України до СРСР, опинились у складі Польщі. З квітня до жовтня звідси було виселено 150 тисяч українців із двох сотень тисяч, які ще залишились після попередніх переселень до Союзу.

      Українцям давали 2 години на збори. Речей дозволили брати не більше 25 кілограмів на сім'ю. Декому вдавалося взяти з собою худобу, що їх і врятувало. Українцям після депортації обіцяли рівноцінне відшкодування майна на новій територій, проте цього не відбувалося.

      Потім українців везли у товарних вагонах. Довго і невідомо для них, куди.

      Тих, кого запідозрили у співпраці з УПА, розстрілювали без слідства. Для цивільних українців Міноборони влаштувало концтабір в Явожно. Чимало українців загинули від нелюдських умов під час виселення.

      Багато сіл під час "зачистки" спалили. На їхньому місці – нині пустка. А замість зруйнованих церков виросли ліси.

Ви тут: Home Новини району 75-ті роковини початку депортації українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках