Асоціація між Україною та ЄС чітко визначає дві її основні цілі - поглиблення політичної асоціації та поступова економічна інтеграція.

Досягнення мети поступової економічної інтеграції України в ЄС - це запровадження умов для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі.

Чітка і пріоритетна орієнтація України на Європейський союз повинна розглядатися як основа стратегії економічного і соціального розвитку нашої держави на наступні десять років і більш віддалену перспективу. Підписавши угоду з ЄС, Україна стане частиною європейського політичного простору.

 

Перший етап асоціації України з Європейським союзом - формування повноцінної зони вільної торгівлі - ЗВТ. Це також не справа одного дня, вона буде створюватися поступово протягом перехідного періоду, максимум десять років, починаючи з дати набрання чинності угодою про асоціацію.

Що може дати Україні ЗВТ з ЄС, і які ризики несе зона для економіки?

Під вільною торгівлею традиційно розуміють скасування імпортних тарифів та квот на торгівлю товарами. Угода про вільну торгівлю з державами ЄАВТ - Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією, Швейцарією, що набула чинності 1 червня 2012 року, заклала основу для формування великого економічного простору.

Цим документом передбачено встановлення нульових ставок митних платежів і прирівняних до них податків або їх значне зменшення на велику групу товарів українського походження при експорті до країн-членів ЄАВТ, особливо щодо експорту продукції хімічної промисловості, інгредієнтів для косметичних виробів.

За договором про ЗВТ між Україною та ЄС її складовими стануть: збереження квот на безмитний експорт з України в ЄС більшості видів аграрної та промислової продукції, безмитний імпорт більшості видів продукції АПК в Україну з ЄС, скасування в ЄС субсидій на експорт аграрної продукції в Україну, перехідні періоди для лібералізації ввізних мит та лібералізація торгівлі послугами в Україні, перехід на європейські стандарти і сертифікати.

В даний час є різні експертні оцінки щодо можливих вигод і втрат від   впровадження угоди про ЗВТ між ЄС та Україною. Однак   можна говорити, що Україна однозначно покращить інвестиційний клімат внаслідок пристосування національного законодавства до норм і правил ЄС.

Крім того,  зросте експорт української продукції в ЄС, розшириться доступ на ринки третіх країн через гармонізацію стандартів з ЄС, буде скасовано субсидування експорту сільськогосподарської продукції з ЄС до України. Є й особливості.

По-перше, ЄС відмовився від використання експортних субсидій на сільськогосподарські товари при експорті в Україну. ЗВТ передбачає безмитний доступ для українських сільськогосподарських товарів у рамках тарифних квот.

Українська сторона разом з частковою лібералізацією імпортного режиму на сільськогосподарські товари закріпила право на використання захисних заходів і додаткових умов торгівлі, в тому числі - застосування системи вхідних цін.

Характерною рисою зони вільної торгівлі між Україною та ЄС є комплексний підхід у наближенні галузевого українського законодавства і нормативних актів щодо сільського господарства до відповідних стандартів ЄС.

Це сприятиме усуненню нетарифних бар'єрів у торгівлі і забезпечить розширений доступ для українських експортерів на ринок ЄС. Можливим є ввезення товару в ЄС без обмежень, але за ставкою діючого імпортного мита поза тарифною квотою.

За оцінками українських вчених, у результаті підписання угоди про ЗВТ Україна зможе безмитно постачати в країни ЄС 1,6 млн тонн зерна. Передбачено поступове збільшення обсягів квот протягом п'яти років до 2 млн тонн.

Квота на ввезення в ЄС пшениці буде встановлена в розмірі 950 тис тонн, після чого вона буде збільшена до 1 млн тонн, ячменю - 250 тис тонн із збільшенням до 350 тис тонн, кукурудзи - 400 тис тонн і 650 тис тонн через п'ять років.

В даний час Україна експортує зернові в ЄС на загальних умовах, тому виділення персональної квоти для України можна розглядати як позитивний факт.

Так, у 2012-2013 маркетинговому році тарифна квота на ввезення пшениці середньої і низької якості в ЄС для третіх країн, куди входить Україна, становить 2 378 тис тонн. Квоти для США і Канади - 572 тис тонн і 38 тис тонн відповідно.

У рамках даних квот діє преференційна ставка імпортного мита у розмірі 12 євро за тонну, але у 2012-2013 році через дефіцитний баланс зернових в країнах ЄС вона була нульовою. Поставки пшениці понад обсяг квоти потрапляють під дію ставки ввізного мита у розмірі 95 євро за тонну.

Після підписання ЗВТ Україна зможе експортувати 1 млн тонн пшениці у рамках персональної тарифної квоти. Якщо буде необхідно, то українські експортери зможуть скористатися квотою для третіх країн за пільговою ставкою ввізного мита - 12 євро за тонну, що дозволить поставити ще 1 млн тонн збіжжя.

Сумарно обсяг імпорту пшениці до ЄС на пільгових умовах може досягти 2 млн тонн. Це задовільний результат, враховуючи, що у 2011 році з України в ЄС було ввезено 1,4 млн тонн, у 2010 році - 94 тис тонн, а у 2009 році - 2,3 млн тонн.

Досягнута домовленість про встановлення тарифної квоти для імпорту українського білого цукру у розмірі 20 тис тонн на рік. Цей результат переговорів є успіхом, хоча дані поставки значно нижчі за експортний потенціал України.

Із зменшенням захисту внутрішнього ринку на кордоні в результаті початку дії ЗВТ з ЄС саме фактичний рівень цін на сільськогосподарські товари буде визначальним фактором при формуванні споживчого попиту на продукти харчування з боку населення країни і з боку української промисловості.

Однак у зоні ризику залишаться сировинні товарні позиції. Окремі галузі сільського господарства України на даний момент не спроможні конкурувати з аналогічними секторами ЄС як за структурними показниками, так і за матеріальним забезпеченням, наприклад, молочна галузь та виробництво овочів і фруктів.

Підписання угоди про ЗВТ та скасування ввізних мит не означає автоматичного доступу до європейського ринку для тваринницької продукції, виробленої в Україні.

Процеси гармонізації та адаптації законодавства у сфері технічного регулювання потребують не тільки тривалого часу, але й значних матеріальних ресурсів. Наприклад, сукупні витрати на адаптацію до стандартів ЄС тільки м'ясної промисловості Польщі становили близько 2 млрд євро.

По-друге, серед позитивних ефектів для національного ринку електроенергії від імплементації угоди є підвищення його прозорості, відкритості доступу до транспортної інфраструктури, збільшення інвестицій в модернізацію, підвищення надійності, якості та екологічності електропостачання.

Визначені в угоді напрями співробітництва України та ЄС у секторі є підґрунтям програм фінансування національних проектів міжнародними організаціями.

Зокрема, таким проектом може бути створення в Україні центральноєвропейського газового хабу на базі своїх підземних сховищ газу. Він актуально вписується у сучасну політику ЄС щодо створення нової цільової моделі газового ринку ЄС, яка дозволить знизити ціни на газ для країн Східної Європи та Балтії на 20-30%.

Такого ж ефекту слід очікувати й Україні. Крім того, газовий хаб вирішить питання диверсифікації постачання газу в Україну і дасть можливість залучити більше інвестицій в модернізацію газотранспортної системи.

Проблемним питанням залишається інтеграція електроенергетичної системи України до європейської електроенергетичної мережі. Для повного приєднання енергосистеми України необхідно залучити додаткові інвестиції.

За офіційними та експертними оцінками - 1-1,5 млрд дол для модернізації об'єктів електроенергетики з метою виконання європейських стандартів щодо надійності роботи енергосистеми, підвищення якості електроенергії, що також сприятиме зростанню собівартості та цін на електроенергію на внутрішньому ринку.

Держава мусить взяти під повний контроль продаж струму за межі України.

Умови угоди у сфері ядерної енергетики стосуються лише питань безпеки, чистого використання ядерної енергії та використання її в мирних цілях, які закріплені в директивах Ради Євратому і повинні бути імплементовані протягом двох років з дати набрання угодою чинності. Ці директиви не загрожують роботі сектора.

По-третє, передбачається гармонізація законодавства України з ЄС у сферах, де ще не відбулися реформи. Це конкуренція та державна підтримка, інвестиційний клімат і фінансові послуги, охорона довкілля та енергетика.

Більшість тарифних обмежень у торгівлі металом між Україною та ЄС було усунуто внаслідок вступу України до СОТ 2008 року та купівлі українськими металургійними підприємствами прокатних потужностей у Європі.

Угода обмежує можливість застосування торговельних обмежень ЄС щодо України та покращує перспективи для інтеграції на рівні металургійних компаній. Проте якщо українська металургія не буде модернізуватися, вітчизняні виробники втрачатимуть ринки ЄС та інших країн на користь Китаю та Туреччини.

При цьому конкуренція за ринок ЄС загострюватиметься і з боку європейських компаній та інших великих експортерів до ЄС. Це пояснюється тим, що металургійна промисловість ЄС має очевидні технологічні переваги та кращий доступ до великих європейських покупців сталі.

Крім цього, ЄС докладатиме ще більших зусиль для забезпечення рівних умов діяльності в той час, коли лібералізація торгівлі дасть змогу українським компаніям повною мірою використовувати свої переваги у вигляді нижчих виробничих витрат.

Ймовірно, європейські виробники й надалі будуть ініціювати антидемпінгові розслідування проти українських виробників та проводити моніторинг випадків викривлення конкуренції. Проте такі розслідування йтимуть у межах правил угоди.

По-четверте, українські хімічні підприємства зацікавлені у створенні ЗВТ з ЄС та розраховують не тільки на зростання власного експорту, але й на імпорт з ЄС передових технологій. Це дозволить прискорити модернізацію вітчизняних підприємств, поліпшити якість та безпечність продукції.

У 2012 році Євросоюз вперше з 1996 року відкрив свій ринок аміачної селітри для продукції з України, скасувавши дію обмежувальних мит. Українська продукція  імпортується за загальним ввізним митом 6,5% від митної вартості - близько 16 євро за тонну відносно цін на українську селітру на умовах FOB Чорне море.

Місткість європейського ринку - 10 млн тонн або 3 млрд євро за сучасними цінами. Українська продукція займає 4% цього ринку. Відсутність мит зробить українську селітру більш конкурентоспроможною на європейському ринку.

По-п'яте, перспективи вступу України до зони вільної торгівлі стають фактором додаткових ризиків щодо розвитку українського машинобудування та формування імпортної залежності.

Зараз майже 70% експорту машинобудівної продукції з України припадає на країни СНД, передусім Росію - 52%. Європа залучає лише 20% українського експорту продукції машинобудування.

Вступ України до зони вільної торгівлі з перспективою подальшого отримання статусу члена ЄС, безумовно, викличе негативну реакцію з боку Росії, яка може як утруднити, так і скоротити машинобудівний експорт з України як елемент ультиматуму для ступу до митного союзу.

У цьому випадку можливі втрати від скорочення експорту до Росії та деяких країн СНД, за оцінками вітчизняних науковців, можуть становити до 40% від сучасного рівня зовнішньої торгівлі продукцією машинобудування.

Європейська спільнота, навіть якщо вона з турботою поставиться до нашого експорту, не зможе компенсувати таких втрат за рахунок своїх ринків. Основна причина в тому, що за технічним рівнем і якістю продукції українське машинобудування знаходиться на значно нижчому рівні.

Можна стверджувати, що поки Україна буде знаходиться на нижчому щаблі технологічного прогресу, ніж Європа, в її торговельних стосунках з Європою буде домінувати імпорт. Проте не слід забувати, що залишається режим ЗВТ з СНД та кожною окремою країною, якого ніхто не скасовував і не збирається цього робити.

Як і для машинобудування, в результаті підписання угоди про асоціацію може як ультиматум бути поставлено питання про перспективи українського суднобудування. Росія залишається найбільш реальним замовником для наших підприємств, що могло б забезпечити виробничі потужності замовленнями.

Тим більш перспективним російський ринок є у світлі прийнятої в РФ стратегії з розвитку військового і цивільного флотів. Можлива і досить імовірна відмова Росії від кооперації з українськими підприємствами у низці проектів.

Разом з тим, саме через європейську інтеграцію України Москва може глибше інтегруватися у ринок ЄС. Для цього потрібна добра воля і стратегічне розуміння керівництвом Росії майбутніх перспектив.

По-шосте, підписання угоди матиме ризики та поглибить проблеми переважання імпортних виробів в торговельній мережі, однак і надаватиме можливості нівелювання цих ризиків й розвитку виробництва одягу та текстильних виробів.

Це може привести до більшого завезення в Україну секонд-хенду, під виглядом якого завозять новий одяг і реалізують на ринку за комерційними цінами без сплати мита. Навіть з підвищенням ставки ввізного мита на вживаний одяг імпорт секонд-хенду зростає: у 2012 році завезли 98,6 тис тонн на 116,5 млн дол.

По-сьоме, у статті 54 угоди ЄС та Україна підтверджують свої права та обов'язки у рамках угоди про технічні бар'єри та торгівлю СОТ. В Україні вже ухвалено 41 технічний регламент, розроблений на основі європейських директив, з них впроваджено 29. На основі цих регламентів розроблено близько 2 тис стандартів.

Приєднання України та Росії до СОТ відбувалося у різний час і супроводжувалося різним обсягом зобов'язань щодо реформування системи технічного регулювання. Більше того, Україна, розпочавши реформу технічного регулювання після 2000 року, взяла для себе як орієнтир систему технічного регулювання Євросоюзу.

Всі країни-члени СОТ, у тому числі Україна, ЄС і Росія, приєдналися до угоди про технічні бар'єри у торгівлі. Її головна вимога полягає у тому, щоб національна система не створювала бар'єрів для міжнародної торгівлі, не перешкоджала імпорту і не формувала упередженого ставлення до окремих експортерів.

По-восьме, підписання угоди про асоціацію буде стимулювати процеси адаптації технічних, санітарних та фітосанітарних стандартів до вимог Євросоюзу.

Позитивним моментом можна назвати надання Україні можливості експортувати м'ясо птиці, яйця та яєчні продукти на ринок ЄС. Підписання угоди надасть даним поставкам додаткового імпульсу.

Для України європейська інтеграція є реальним поступом у здійсненні реформ та модернізації, приведення умов для бізнесу до європейських стандартів.

Україна, за згодою країн-членів митного союзу, може мати статус спостерігача. Як бачимо, вона вже його одержала. Для цього вироблені відповідні механізми. Такий статус вона має і в рамках ЄврАзЕС. Це, за висловлюваннями урядовців, дає змогу краще орієнтуватися у ситуації в даних утвореннях.

Сьогодні мова про членство України у митному союзі не йде. Однак можливий вступ у це об'єднання тільки посилить диспропорції, що склалися в економіці України, втягне її у ще більшу залежність від енергетичних ресурсів Росії.

Україна стратегічно зацікавлена в поглибленні економічної інтеграції з РФ та країнами СНД як суверенними державами. Розвиток торговельно-економічних відносин України з країнами СНД є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики, ринок яких є основним ринком збуту української продукції.

Формування зони вільної торгівлі на принципах СОТ повинне розглядатися як найвища планка інтеграційних процесів на пострадянському просторі. Переступивши цю межу, Україна може опинитися в ситуації, яка докорінно змінить геополітичну парадигму держави, її стратегічний курс на європейську інтеграцію.

Зона вільної торгівлі є найвищим рівнем відносин в рамках СНД, при якій Україна може в перспективі претендувати на членство в Європейському союзі.

Хочу привернути увагу до ще однієї деталі. Вільна торгівля - це довіра і цивілізовані способи ведення справ. На превеликий жаль, в учасників ЗВТ СНД довіра один до одного дуже мала, більше прагнення бачити  васала, конкурента, а не партнера. Ми ще не навчилися вести чесний рівноправний діалог.

Майбутня зона вільної торгівлі між Україною та ЄС не вимагає перегляду існуючих договорів про вільну торгівлю України з іншими країнами. Україна може мати одночасно зону вільної торгівлі з Росією та Європейським союзом, а також утворювати у майбутньому нові зони вільної торгівлі.

ЄС має угоди про вільну торгівлю з 24 країнами, а з Андоррою, Туреччиною і Сан Марино - митні союзи. У межах ЄС існують спільний ринок та спільна митна політика. Остання передбачає спільний митний тариф відносно третіх країн.

Теоретично, у разі входження України до митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном ЄС повинен буде утворювати зону вільної торгівлі тільки з митним союзом, а не з окремою країною, яка входить до цього союзу.

Водночас, ЄС не практикує утворення зон вільної торгівлі з угрупованнями, до яких входять країни - не члени СОТ. У випадку з митним союзом - це Казахстан і Білорусь.

У той же час утворення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС не буде перешкодою торговельним відносинам України з країнами митного союзу у складі Росії, Білорусі та Казахстану.

Політика ЄС передбачає утворення зон вільної торгівлі з багатьма країнами світу, тому можна передбачити, що вступ Білорусі та Казахстану до СОТ відкриє дорогу до переговорів щодо утворення зон вільної торгівлі між ними та ЄС.

Таким чином, у разі можливого приєднання України до митного союзу не як спостерігача, а як учасника, це може спричинити припинення переговорного процесу з ЄС до моменту вступу всіх зазначених країн до СОТ.

Росії нічого не заважає починати повноцінні переговори про формування ЗВТ з ЄС, як це робить Україна. Своєю чергою, Україна повинна докласти максимум зусиль для вступу до СОТ Білорусі та Казахстану. Україна зацікавлена тільки у повній імплементації до системи відносин митного союзу правової бази СОТ.

Отже, гіпотетичне приєднання України до союзу є можливим лише на умовах СОТ, що означає прийняття країнами-членами митного союзу умов України.

Аналіз можливих торговельно-економічних наслідків інтеграції з митним союзом показує, що для України переваги в експорті складатимуться лише з переліку скасованих вилучень з режимів вільної торгівлі.

Водночас спрощення митного режиму, наприклад в рамках ЗВТ з ЄС, дозволить Україні не тільки розширити ринки збуту власного експорту, але й наростити імпорт інвестиційних товарів, використання яких у виробництві є передумовою стабільного довгострокового зростання економіки.

Таким чином, перегляд ввізних мит з метою їх гармонізації з митним тарифом митного союзу для України як члена СОТ є неможливим.

Державі необхідно відійти від стратегії лавірування між сильними геополітичними гравцями та невизначеної багатовекторності, від шантажу сильних держав.

Важливо припинити формування зовнішньополітичних орієнтацій на основі інтеграційної міфології, тобто уявлень про те, що входження до будь-яких об'єднань - ЄС, ЄЕП або НАТО - здатне вирішити усі проблеми України.

Відмова від утриманства повинна стати основою розбудови прагматичної зовнішньополітичної стратегії України. Проте це не означає політики ізоляціонізму.

Україна входила і мусить входити до різних економічних блоків і міждержавних об'єднань. Однак це повинно робитися не під зовнішнім тиском, а з урахуванням національних інтересів, зміцнення національної безпеки, ціннісних орієнтацій.

Україна мусить позбутися своєї одвічної меншовартості. Тільки наступальна політика - гарант сили і стабільності.

Європейська політика України повинна виходити з того, що ідея Великої Європи неможлива без України. Тільки в цьому контексті модернізована економіка України може розглядатися як вагомий економічний потенціал, інтеграція якого в економіку ЄС забезпечить важливі зміни у геополітичному становищі Європи.

Вы здесь: Home Консультації з громадкістю Євроінтеграція: економічна доцільність та історичний вибір