Управління юстиції інформує

Статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запроваджено спрощену процедуру державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Поновлення актових записів цивільного стану проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану як досудове вирішення зазначеного питання.

Питання поновлення актових записів цивільного стану у разі їх втрати врегульовано Законом України “Про державну реєстрації актів цивільного стану” від 01.07.2010 та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5.

Заява про поновлення актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. До осіб, на підставі заяви яких провадиться поновлення актових записів, відносяться: особа, щодо якої було складено актовий запис; один з батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальник неповнолітнього та опікун малолітнього; опікун недієздатної особи; спадкоємці померлого; представник органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Разом із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану подаються: документи (виписки з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису цивільного стану; свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу тощо); інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Для правильного написання відомостей у поновлених актових записах цивільного стану здійснюється необхідна перевірка, під час якої з’ясовуються число, місяць і рік народження заявника, а також ті відомості про його батьків, які істотно впливають на цивільно-правові відносини.

На підставі поданих заявником та затребуваних відділом державної реєстрації актів цивільного стану документів та їх аналізу складається висновок про поновлення або відмову в поновленні актового запису цивільного стану. Висновок про відмову в поновленні актового запису цивільного стану може бути оскаржено в судовому порядку.

Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складання. На підставі поновленого актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану. На свідоцтві проставляються штампи “Запис поновлено” та “Повторно”. У разі якщо поновлено актовий запис цивільного стану щодо особи, яка померла (для вирішення спадкової справи), замість свідоцтва про державну реєстрацію акту цивільного стану може бути виданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Громадське об’єднання із статусом юридичної особи може мати власну символіку (емблему, прапор), яка підлягає реєстрації суб’єктом державної реєстрації – Міністерством юстиції України.
     Статтею 18 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено, що символіка громадського об’єднання не повинна відтворювати:
     - державні символи України;
     - інші офіційні символи символіки чи знаки, які використовуються державними органами органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування державні та інші нагороди, печатки та інші відмінні знаки цих Органів;
     - державні герби, прапори або офіційні назви інших держав;
     - ім’я або зображення фізичної особи без письмової згоди такої особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом;
     - інші символи та знаки, використання яких обмежено законом.
     Символіка громадського об’єднання має відрізнятися від зображення все зареєстрованої символіки іншого громадського об’єднання.
     Символіка громадського об’єднання затверджується уповноваженим статутним органом громадського об’єднання в порядку, визначеному його статутом. Рішення про затвердження символіки має містити: вид символіки, її зображення та опис. Опис символіки повинен містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символік. Зображення символіки повинно містити повне або скорочене найменування громадського об’єднання. 
     Стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації символіки, а саме:
     - заява про державну реєстрацію символіки;
     - копія установчого документа юридичної особи;
     - примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про затвердження символіки, визначення виду символіки, її опис;
     - зображення символіки в паперовій та електронній формі.
     Громадське об’єднання має право на використання власної символіки з дня її реєстрації. Забороняється використання зареєстрованої символіки громадського об’єднання фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання. 

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті 12 Закону статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об’єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов’язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Відповідно до статті 14 Закону для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної 2 адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

Згідно статті 15 Закону у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Алгоритм дій та перелік необхідних для державної реєстрації документів визначається в залежності від того, яким чином та коли побудовано будинок.


Ситуація №1 – Будинок є новобудовою, будівництво якої завершили після 5 серпня 1992 року. У цьому випадку для державної реєстрації права власності подаються наступні документи:

$1o    документ, що посвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (необов’язково, якщо такий документ зареєстрований в Єдиному реєстрі документів);

$1o    документ, що підтверджує присвоєння адреси (не потрібно, якщо реєструєте будинок, що збудований на ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

$1o    техпаспорт на цю нерухомість;

$1o    договір співвласників або письмова заява, якщо щойно збудований об’єкт перебуває у спільній власності (коли реєструється майно, що набувається у спільну часткову власність);

$1o    договір про спільну діяльність чи угода простого товариства (якщо будівництво об’єкта відбулось як результат спільної діяльності);

Ситуація № 2 – Будинок збудований до 5 серпня 1992 року. Для державної реєстрації права власності подаються наступні документи:

$1o    техпаспорт на такий об’єкт нерухомого майна;

$1o    документ, що підтверджує присвоєння будинку адреси (не вимагається, коли реєструється об’єкт, що збудований на ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

Ситуація № 3 – Будинок, що збудований до 5 серпня 1992 року та розташований на території сільської, селищної чи міської ради, яка здійснювала ведення погосподарського обліку. В такому випадку для державної реєстрації права власності подаються наступні документи:

$1o    виписка з погосподарської книги, надана виконавчим комітетом відповідного органу місцевого самоврядування або відповідною архівною установою;

$1o    документ, що посвідчує речове право на ділянку, на якій розташований будинок (у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги);

$1o    якщо у цих документах не буде відомостей про технічні показники, то техпаспорт на будівлю.

Ви тут: Home Управління юстиції інформує